“Коли я жартував, що в мене одна нога тут, а інша там, то вони не знали чи можна їм сміятися, чи ні”, — ветеран війни Сергій Копищик з Волині розповів, як після ампутацій двох ніг та десятка операцій, реабілітації та протезування повернувся на роботу, щоб жити повноцінне життя.
26-річний Сергій мобілізувався до війська у перший день повномасштабної війни. У липні 2022 року на Миколаївщині гранатометник отримав тяжке поранення. Після лікування ветеран повернувся на підприємство, де працював до повномасштабної війни.
Минуло три роки відтоді, як він втратив на війні частину обох ніг. Зараз він пересувається на двох протезах та за допомогою милиць.
“На роботі ти в соціумі, ти спілкуєшся з людьми, а не постійно сидиш вдома. Це допомагає відволіктися від усього. Це можливість самореалізації. Цілий день в протезах я не сиджу, бо це немає сенсу. Знімаю і пересуваюся на кріслі колісному”, — розповідає Сергій.
Зі слів ветерана, ніяких проблем із доступністю на підприємстві він не відчуває. Каже, що керівництво заводу узяло на себе обов’язок подбати про інклюзію. Біля робочого місця йому облаштували усе, що просив: місце для крісла колісного та особистих речей.
Спершу колеги дуже обережно з ним спілкувалися, пригадує ветеран. За робочим столом з ним працюють троє жінок. Припускає, що боялися ранити чи образити. Сергій жартує, що це його оточенню потрібна була психологічна адаптація, а не йому.
“Коли я жартував, що в мене одна нога тут, а інша там, то вони не знали чи можна їм сміятися, чи ні. Але, коли побачили, що в мене гарне почуття гумору, то розслабилися”, — каже Сергій.
У Сергія Копищика підростає син Марк, якому рік і три місяці та вдома чекає дружина Світлана.
“Світлана, звісно, зраділа, що я вийшов на роботу, що не буду їй щодня набридати вдома”, — жартує Сергій і додає, що комплектувальником працює тимчасово і вже має домовленості з керівництвом заводу про переведення на більш технологічні процеси.
Читайте також:
▪️ГУР привітали 100-річну колишню зв’язкову УПА Ангеліну Паламар з ювілеєм та нагородили її медаллю. Ще в 15 річному віці Ангелина Паламар стала свідком злочинів російських окупантів: тоді НКВД прямо на родинному подвірʼї розстріляли батька та брата дівчини. Тож юна Ангелина вирішила приєднатися до лав Української Повстанської Армії та стала звʼязковою на псевдо “Орися”.
▪️“Усе. 40 років життя — усе було в одну мить знищено”, — розповідає переселенець із Краматорська Володимир Малихін. Втративши все чоловік почав все з нуля у Запоріжжі.
