“Потрібно вірити, не здаватися і вірити”, — говорить дружина військовослужбовця Тетяна. Її чоловік пережив три клінічних смерті та 26 операцій. А в найскладніші моменти жінка не опустила руки та спільними зусиллями з лікарями змогла поставити пораненого на передовій чоловіка на ноги!
Тетяна Гаврилюк, аби навчити чоловіка знову ходити після поранення, підтримати його й повернути до життя, пішла навчатися на психолога. До цього була вчителькою молодших класів. Одружилися Тетяна й Олександр Даценко у 2022. На наступний день після весілля чоловік вирушив на фронт.
Олександр боєць 72 бригади, у ЗСУ він з 2020 року. Повномасштабне вторгнення РФ зустрів у Києві, з побратимами боронив столицю. “Після того, як відбили Київ, з Танею зустрілись у Києві. Це наприкінці травня було. І в Києві я Тані освідчився”, — згадує чоловік.
Згодом Олександр воював на Бахмутському напрямку, там і отримав тяжке поранення. “На позиціях хлопцям казав: “Краще добийте мене!”. Це больовий шок, шоковий стан. Попросив, щоб зі мною залишили ще гранату. Дві забрали, а одну попросив, щоб залишили. Не хотілося, щоб кацапи… Не стільки полон, бо в полон не було що брати”, — сказав чоловік.
Тоді Тетяна разом з лікарями почала боротись за його життя. “Вона дуже багато зробила для того, щоб і морально-психологічний стан, і щоб я ходив. Бо лікарі дуже маленький відсоток давали, що я буду ходити”, — розповів Олександр.
Згодом жінка пішла навчатися на психолога, аби краще розуміти, що й чому відчуває її Сашко та щоб мати можливість допомагати іншим пораненим повернутися до життя.
Нині Тетяна завершує навчання у Європейському університеті за спеціальністю “Практична психологія”. Тема її магістерської – коханий Сашко. У ній детально описала, як разом із лікарями поставила його на ноги, як її віра повернула його до життя.
“Потрібно вірити, не здаватися і вірити. Хто тобі що не каже, які діагнози, висновки — не здаватися. В нашому житті все одно трапляються дива. І дива бувають, дуже не очікувані й дуже бажані”, — сказала Тетяна Гаврилюк.
“Покращити здоров’я Саші, народити дитинку і просто спокою, і мирного неба. Цього хочеться справді дуже”, — говорять про плани на майбутнє Тетяна й Олександр.
Читайте також:
▪️“Я трохи застарий для десантників, але бути корисним та робити щось, щоб скоріше вигнати нечисть з землі – нормально”, — так про свою роботу говорить 58-річний військовослужбовець НГУ Володимир Валявський з Чернівців.
▪️Школяр Юрчик Напора передав допомоги захисникам на понад 5 500 000 гривень! 10-річний волонтер зі Львова уже третій рік дає благодійні концерти та збирає на потреби військових.
