Врятував побратима ціною власного життя. 10-го грудня на Львівщині прощаються з військовослужбовцем Андрієм Кузняком. З початку повномасштабної війни чоловік став на захист України. Мобілізувався до 505 окремого батальйону морської піхоти та навчився керувати мінометом.
У цивільному житті Андрій любив шити й вишивати бісером. Навіть вчився в університеті технологій та дизайну. Дружина Тетяна розповідає, на дипломну роботу допомагала коханому виготовити ляльки у народному стилі. На війні захисник улюблену справу не кинув і займався нею навіть в окопах. Побратими придбали для нього швейну машинку.
“Всі знали, якщо в когось куртка порвалася чи ще щось треба зашити, то можна звернутися до Андрія”, — каже дружина.
Жінка згадує, як 24-го лютого 2022 року чоловік сказав їй разом із дітьми виїжджати за кордон. Тим часом Андрій намагався мобілізуватися до війська, але йому відмовляли через стан здоров’я. У жовтні 2022 року повістку принесли додому. Чоловік розписався і з’явився до військкомату як належить.
“Він мені сказав: “Ти мене не відмовляй. Хлопці воюють, а я – ні? Я ховатися не буду. Це – наша Україна”. Казав мені, що він повернеться додому”, — говорить Тетяна.
Андрій воював в Авдіївці та Курахово. 3 грудня 2024-го року чоловік востаннє зателефонував Тетяні.
“Сказав, що знову йде на позиції. Каже: “Я тебе пізніше наберу”. Бо я йому казала, що якщо є можливість о другій, о третій годині ночі дзвонити, то дзвони. Він каже: “Та ти спиш”. А я казала: “Нічого страшного, ти мене набери, мені буде легше спатися”. Але він вже більше не подзвонив”, — згадує Тетяна.
Лише за кілька днів жінка дізналася, що її коханий загинув, закриваючи собою побратима. Напередодні Андрій наснився жінці й сказав, що мусить йти і захистити іншу людину. Поховали героя в селі, де він будував хату, коло церкви.
