“Противник змусив мене стати військовим і захищати свій дім”: Сергій Бабич долучився до війська ще у 2014 році. У 22 роки боєць боронив Луганщину і Донеччину. Проте, на початку повномасштабного вторгення, коли йому було 33 роки, чоловіку довелося захищати рідну домівку на Київщині. Торік військовий отримав аж 3 поранення. Останнє було найважчим.
Під час виходу з нині окупованого Вугледару Сергій рухався на квадроциклі, коли раптово наїхав на міну. Вибух спричинив тяжкі поранення, і три дні він провів у комі в запорізькій лікарні, де медики боролися за його життя. Опритомнів уже в Дніпрі – саме там і дізнався, що втратив ногу. Перше, що зробив після цього – почав телефонувати дружині, яка весь цей час безрезультатно шукала його.
“У мене був шок, бо останнє, що я пам’ятаю це те, що на операційному столі у мене ще була нога, а тут прокинувся і ситуація зовсім інша. Дзвінок дружині – це те, що дало мені сили рухатися далі, адже вона сказала тоді спокійним голос: я їду до тебе”, — ділиться Сергій.
Нині Сергій переїхав в соціальне житло для пацієнтів, потроху вчиться жити наново і проводить якомога більше часу із коханою. Після реабілітації найбільше мріє про спокійне життя. “Втрата ноги – це не страшно. Можна поставити класний протез, бігати і далі жити”, – додає захисник.
