“Я спершу тримав її на дистанції. Але вона вперто і принципово вирішила, що ми будемо разом”, — розповідає Олександр про знайомство зі своєю дружиною з якою разом все кілька років боронить Україну на передовій.
Олександр на службі з 2015 року. Юлія ж вирішила, що її місце серед військових у 2018 році. Вона добровільно розпочала службу, як бойова медикиня.
Після початку повномасштабного вторгнення воєнний шлях подружжя проходив від Києва до Донбасу, від Миколаєва до Харкова. Будучи на Миколаївщині, їхній підрозділ потрапив під обстріл. Це був один із виїздів Юлії як тимчасово виконуючої обов’язки командира артилерійського підрозділу.
“Знищення ворожої радіолокаційної станції – було неабияким успіхом для мене і для моїх побратимів! Та ще й з першого пострілу гармати! Після цього ми набралися ще більше впевненості й били точно й без вагань по інших цілях”, — розповідає військова Юлія.
Тоді військовослужбовицю нагородили орденом “За мужність” ІІІ ступеня. Олександр, каже, що надзвичайно пишається дружиною, її успіхами у службі та досягненнями.
Читайте також:
▪️“Не міг повірити, що я можу ходити по вільній землі”, — говорить Олександр, який два роки був ув’язнений в російському полоні. Разом зі своїм батьком велику війну вони зустріли обороняючи Маріуполь. Розлучились, коли потрапили в російську неволю. Знов зустрілись тільки після обміну тільки через два роки.
▪️“Якщо ми захищаємо Україну, то ми захищаємо і Європу”, — пояснює своє рішення приїхати до України та воювати проти загарбників 28-річний Брандон Ніколя з Франції.
