Денис провів у російському полоні 993 дні. У неволю захисник потрапив ще у квітні 2022-го під час оборони Маріуполя. Вдома на чоловіка чекали дружина та донька, які чи не щонеділі виходили на акції-нагадування про полонених.
“Силу найперше давала підтримка — спочатку від тих, хто сидів у камері. Хлопці підтримували один одного, розуміючи, що ми в одній упряжці, що потрібно триматися разом. У вересні 2022 року прийшли листи від дружини — це також додавало сил. Те, що вона чекає, що робить багато для нас, щоб я й хлопці повернулися”, — каже Денис.
Майже тисячу днів із ворожого полону на Дениса чекала дружина. Діана каже, коли 30зго грудня 2024-го року їй подзвонили й сказали, що її коханого обміняли — не повірила.
“Через пару хвилин дивлюсь — телефонує невідомий номер. Я відповідаю, і в телефоні: “Слава Україні”. Я й забула, що треба було відповісти: “Героям слава”. Зустрілися вже там. Нас завели в лікарню, їх переодягали, давали речі — і так ми зустрілися. Самі не вірили до кінця, усе було дуже емоційно”, — згадує Діана.
Денис розповідає, на момент коли він потрапив у полон доньці Мілані було трохи більше року. А коли чоловік повернувся додому, вона ще тиждень до нього звикала. Нині ж захисник й досі відновлюється після полону, не тільки фізично, а й морально.
“Фізичний стан вже краще, але ще треба звикнути, що не загрожує якась небезпека мені. Все ще є трошки страх якийсь, не знаю чому. Я пробув 993 дні, натерпівся, хлопці досі сидять, хочеться, щоб менше вони сиділи”, — говорить Денис.
