Після важкого поранення повернувся, аби захищати Україну. Володимир служить у 128 бригаді територіальної оборони “Дике поле” ще з початку повномасштабної. Проте, своє життя військовій справі віддав ще у 2014.
“Ворог безупинно лізе. Він закидує нас просто м’ясом. І, на жаль, таким чином він видавлює нас. У нас немає такого ресурсу. Ми не можемо розмінювати свої сили так, як це робить ворог. Саме таким чином він нас просто закидує м’ясом. Це великі втрати у них. Якщо ми і здаємо якусь посадку, то це супроводжується величезними втратами для ворога”, — сказав захисник.
За спеціальністю Володимир технік-пілот роти ударних комплексів, тобто займається FPV-дронами. Нині чоловік навчає нове покоління фахівців. У реальному бою військовий вчить нищити окупантів.
У вересні 2022 року, згадує, отримав поранення. Каже, через важке ураження руки лікарі казали, що для нього служба скінчилася. Проте, захисник не здався і після реабілітації, яка тривала рік, зміг відновити кінцівку повністю.
“У мене є всі рухи, хоча чутливість обмежена. Я зараз, як синоптик, реагую на перепади погоди — інколи болить. Як казали лікарі: “Якщо поставити в кімнаті вентилятор, він спочатку заважатиме, а потім звикнеш”. Тобто вона болить постійно, ну і болить собі. Через поранення я не можу відтискатися на долонях, рука не стає у таке положення. Але я можу стояти на кулаках. 50 разів я роблю”, — додав Володимир.
Військовий каже, тоді вмовляв медиків, аби не списували, а дозволили хоча б служити в тилових частинах. Та й досі всидіти там спокійно не може і все ж таки виходить на бойові завдання. Щоправда, коди дозволяє рука. Чоловік упевнений, він на своєму місці.
“Моя родина тут. І я ж кажу, війна буде тривати, навіть якщо я піду відпочивати. Але все одно у мене буде війна. Це волонтерська діяльність, можливо якісь навчальні курси, можливо просто мотивація молодих людей. Щось якось буде. Навіть якщо ти вже не в строю — війна триває”, — наголосив Володимир.
