У цивільному житті Тетяна 23 роки працювала старшою медичною сестрою реанімаційного відділення для дітей. Проте, у жовтні 2024 року жінка вирішила змінити професію, пішла у військо вслід за чоловіком і взяла псевдо “Танчик”. Нині на фронті жінка рятує життя захисників.
“Спочатку я їздила, дивилась, що він робить. Так коли жінка залишається надовго сама і на неї все звалюється… Війна так і не закінчується і я вирішила, чому б не змінити місце професії з цивільної лікарні на військову”, – каже жінка.
Коли Тетяна розповіла чоловіку, що планує йти в ЗСУ, він був категорично проти. Але жінка казала, що все одно піде. Тож згодом долучилася до 54-ї окремої механізованої бригади, як бойова медикиня.
“Я з ним сіла колись, кажу: “Слухай, ну скільки можна? Я тут одна, наче і син вже дорослий. І дочка вже не тут, в Канаді. Давай щось думати”. Він: “Ні, ні. В жодному разі. Я ніколи собі не пробачу, якщо з тобою щось станеться”. Я його поставила перед фактом: “Якщо ні, я піду в 93-тю”. Він каже: “Все, все домовились”, – згадує Тетяна.
Жінка ділиться, у них з чоловіком є 20-річна донька та 11-річний син, якого нині виховує бабуся. Розповідає, те, що вона пішла служити, діти сприйняли спокійно, бо до цього їх готували. Танчик каже, на фронті довелося побачити те, чого у цивільному житті ніколи не було. Тетяна до смерті звикла, але першого загиблого військового забути ніколи не зможе.
“Хлопці повідомили, що буде евак, вони самі його привезли. Це був скид газами. “Готуйтесь, він дуже тяжкий”. Вони його грузили, а в нього вже була агонія. Не могли йому допомогти. Ми його заносили, в нього була біологічна смерть. Ну, і ти розумієш, що ця людина померла. 15 чи 40 хвилин тому вона ще була жива. І через це треба пройти…”, – розповідає захисниця.
Жінка каже, на фронті нудьгувати ніколи, бо постійно є робота. Сьогодні працюєш у стабпункті, потім їдеш на евак чи медроту і так постійно. Ділиться, найбільше після війни хочеться побачити світ.
“Хочемо побудувати будинок свій. І вийти на пенсію та мандрувати по країнах. Дуже хочеться побачити світ. Тому чекаємо, коли війна закінчиться. І я думаю все буде добре”.
