“Хочу, щоб наші діти жили в яскравій та квітучій країні. Ось чому я на фронті”: 49-річний Андрій Ющенко родом із окупованого Бердянська. На початку повномасштабної війни він долучився до ТрО, а у 2024 році доєднався до “Азову”, де став водієм-сапером. На одному з бойових завдань Андрій отримав тяжке поранення.
“Чому “Азов”? Бо я сам з Бердянська. Там цей підрозділ сформувався колись в 2014 році. Там близькі мені по духу хлопці. Я дуже пишаюсь, що потрапив саме в цю бригаду. У цих хлопців очі світяться. За ними можна йти куди завгодно”, — ділиться Андрій.
У липні 2024 року під час бойового завдання Андрій, керуючи пікапом наїхав на протитанкову міну. Від вибуху захисник втратив свідомість, прокинувся лише коли відчув, що горять руки. Після цього його евакуювали до Слов’янська з глибокими опіками рук, обличчя і частково ніг.
Андрій пройшов тривалу реабілітацію, а у січні переніс операцію. Лікарі видаляли рубці, які утворилися між пальцями внаслідок опіків. Попереду на пацієнта чекає ще кілька подібних втручань на інших уражених вогнем ділянках. Після повного відновлення захисник мріє повернутися до улюленого “Азову”.
“Це друга велика сім’я. Дружина з донькою іноді ревнують мене через те, що я хочу туди більше, ніж до них. Але вони розуміють моє прагнення бути там з побратимами», — сказав Андрій.
