На передовій війни, де кожен день – це випробування, поряд із військовими нерідко опиняються незвичайні супутники. У головного сержанта дивізіону 100-ї окремої механізованої бригади ЗСУ Андрія Нестеренка таким другом став кіт на ім’я Бенжамін. Вони вже півтора року служать разом, і чоловік називає його не інакше як «бойовий товариш».
Андрій Нестеренко вперше пішов на військову службу ще у 2001 році – служив у військовому оркестрі. Там же, в армії, він зустрів свою майбутню дружину. Згодом змінив фах, здобув освіту механіка, але у 2014 році війна змусила його знову взяти до рук зброю. У складі першої танкової бригади обороняв Покровськ, Авдіївку та Ясинувату.
Після короткої перерви у 2015 році повернувся на службу у 2022-му. Спочатку командував розрахунком на причіпній гаубиці в 45-й бригаді, однак отримав поранення і пройшов тривалий курс реабілітації. Відновившись, продовжив службу у бригаді спецпризначення імені Івана Богуна, а згодом потрапив до 100-ї бригади, відомої як «сталева сотка».
“В мене раніше був позивний “Чуб”, але коли перевівся в 100-ку тут вже був чоловік з таким позивним. Я йому поступився. А собі обрав — “Корс”, бо дуже люблю собак породи кане-корсо”, — говорить Андрій.
Під час оборони Серебрянського лісу Андрій знайшов свого незвичайного товариша – пухнастого кота, якого побратими принесли з бойових позицій. З того часу Бенжамін став невід’ємною частиною життя сержанта.
«Він для мене справжній антистрес. Завжди чекає на мене після бойових виходів», – розповідає Андрій.
У Бенжаміна навіть є «жартівливе» посвідчення учасника бойових дій, зроблене самими військовими. А ще – офіційний ветеринарний паспорт, де записано його ім’я та по батькові – Бенжамін Андрійович.
«Його довелося вакцинувати, тому і паспорт оформили. Бенжамін, до речі, і про мене турбується – коли бачив, що я погано їм, почав приносити мишей у бліндаж», – додає військовий.
Щоправда, кіт має звичку «самовільно залишати частину», змушуючи бійців вирушати на пошуки. Попри це, він залишається вірним бойовим другом. Після закінчення війни сержант планує повернутися додому разом із Бенжаміном. Там на них вже чекає вся родина – дружина, син та донька. «Він заслужив на спокійне життя в родині», – каже Андрій.
