Руслан Волощук самостійно виховує шістьох хлопців. Усіх дітей чоловік взяв із дитбудинку. Багатодітна родина 9 місяців жила в окупації у Бериславі, що на Херсонщині. Проте, там залишатися більше не могли, під час російських атак будинок сильно постраждав. Нині ж вони переїхали до Одещини.
У родині Руслана крім нього ще 8 людей: 6 прийомних синів, онук та невістка. У 2010 році чоловік вперше всиновив двох хлопчиків. Аби зробити це, Руслан навіть пройшов навчання.
“Був Владушка, йому було три з половиною рочки. І Максим, братик його. То взагалі був поклик серця, для серця, душі, хотілося, бо були трагічні обставини — дитина загинула у мене. Перший, другий день – папа, папа, папа. А потім почали казати “папуля”. То я кажу, що діти були для душі, для себе, щоб віддати себе дітям. І вже 15 років пройшло, старші вже виходять із родини, вже не вистачає когось у родині”, – ділиться чоловік.
На початку повномасштабної війни родина опинилися в окупації, але нещодавно вони таки оселилися на Одещині. Каже, це тепер їхнє нове житло, бо в Бериславі дім сильно пошкоджений.
“Побудували 200 квадратів, і лише у 2021 році його добудували й така біда сталася у нас. Він пошкоджений, він не придатний до житла. Взагалі на території Бериславщини 15% якщо є житла вцілілого, то так. Сестра ще там, ніяк не наважаться виїхати. Вони пенсіонери вже, ходять і дивляться. А що дивитися? Стіни попадали, вікна повилітали. Прямих влучань не було, але вже там жити неможливо”, – розповідає Руслан.
На Різдво родина заїхала у триповерховий будинок на Одещині, який придбала їм місцева громада.
“Підтримка від дітей, розуміння, що дійсно це біда, що не просто так ми хочемо переїхати. Їли вівсянку, хто молоко не їв — починали молоко їсти, тому що, ну, всяке було. Ми залишили все, виїхали, залишили все там. І підтримка дітей дуже допомогла і мені”.
