Артем Собченко пішов на війну ще з початку бойових дій на Донбасі. Він був командиром, бойовим медиком і до останнього витягував побратимів з-під обстрілів. Захисник загинув у боях за Бахмут 1 березня 2023 року. У 2024-му йому посмертно присвоїли звання Героя України.
“Я мало що знаю. Знаю, що був снайпером й не мав права нічого розповідати. Я іншим разом плачу: “Синочок, хоча б подзвонив”. Він казав, що не може. Просив: “Ма, не плач, як тобі буде важко, я тебе прошу, не плач”. Каже: “Ти як плачеш, це для мене ніж по серцю”, — розповідає мати чоловіка Людмила.
Дружина Катерина народила Артему сина, проте, у 2019 році пара розійшлася.
“Дитину безумно любив. Я йому постійно фотографії відправляла. Як батько він був ідеальний: добрий й безвідмовний. Як чоловік — він військовий. Я думаю, що пішов у бойові медики, бо в АТО був командиром відділення, і в нього загинув побратим. Звали його Федір, він був вчителем з Миколаєва, у нього дві доньки. Артем його напевно до кінця своїх днів згадував”, — розповідає Катерина.
Під час служби в АТО у Артема погуршилося здоров’я, довелося навіть оперувати. Але цивільне життя було недовгим. На початку повномасштабного вторгення Артем пішов на фронт і потрапив до тренувального табору на Житомирщині. В захисника було псевдо Морпіх — на честь його минулої служби. А сам чоловік став бойовим медиком. Після цього він поїхав у Соледар.
“Були моменти, коли ми водою з броньовика змивали кров. Вибили нас швидко. І приїхали ми в Очеретяне передихнути. Артем не встиг перевдягнутися, як йому знову треба вперед, командир дзвонить: “Давай”. Навіть через “не можу” він встав, і люди, які не хотіли їхати — їхали. І так ми ще раз заїхали в Соледар, але там нас вже подобивали”, — розповідає побратим.
Востаннє Артем приїхав додому тільки через рік після початку повномасштабного вторгення. “Він як відчував, їхав додому. З букетом троянд, такий худенький, але гарний. Коли їхали, він дивився тільки у вікно так, наче приїхав попрощатися. Він знав, куди потрапив. Я його спитала: “Синок, диви, депутати не воюють”. Він мені сказав: “Ма, я не за депутатів пішов воювати, а за вас. Я не хочу, щоб тут висів прапор кацапів. Хочу, щоб був український прапор”, — говорить Людмила.
Артем Собченко загинув першого березня 2023 року у бою. Йому був 31 рік. Останній бій захисник прийняв у Бахмуті. Тоді після штурму на відкритій місцевості із важким пораненням лишився його побратим. Артем вирішив самотужки дістати його звідти.
“Мій син сказав: “Хто, як не я”. І він залишився. Максим відійшов, але недалеко, тому що розумів, що повинен бути поруч. Потім почав кликати Артема, а він не відзивався. Зміг до нього дістатися, втім Артем вже стік кров’ю”, — розповідає мати Людмила.
Читайте також:
▪ Трагічна втрата: пішов із життя військовий медик Олег Воловик, колишній начальник медичної служби 128 Окремої бригади ТрО “Дике Поле”.
