Олександр Гуділін на псевдо “Журналіст” провів у російському полоні 2 роки і 8 місяців. 24 лютого 2022 року чоловік вступив до лав тероборони Маріуполя, а вже 12 квітня він потрапив у неволю. Звільнили захисника лише наприкінці 2024 року. Після реабілітації маріуполець приїхав до рідних на Чернігівщину.
“Бачиш цих людей, які просто виходять на вулицю. Забирають у себе час, жертвують часом, щоб 5 хвилин побачити. Навіть, розуміючи, що їхні обличчя ніхто не помітить, але це дуже тепло і приємно”, — сказав Олександр, коли побачив скільки людей вийшло на вулиці міста з підписаними на його підтримку прапорами.
Тітка Олександра Валентина Шамрай каже, не бачила племінника 4 роки, тож дуже скучила. “Не можу дочекатися цього моменту. Цілу ніч не спала”, — розповідає жінка.
Олександр Гуділін до повномасштабного вторгнення працював журналістом маріупольського новинного сайту. “У лютому, буквально через чотири дні, місто опинилося в оточені. І ми воювали в повному оточені, тільки з невеликими паузами на евакуацію 200-х”, — ділиться Журналіст.
Чоловік згадує, на початку охороняв військовий шпиталь, а коли його розбомбили, то вони разом з побратимами відійшли на металургійний комбінат імені Ілліча. За час полону Олександр перевозили між колоніями 8 разів.
“Фізичне насилля, приниження – стандарт російських тюрем. Жодними Женевськими конвенціями там і не пахне. Щодня палки, шокери, лазні, в яких забивають людей. Про це треба говорити – полон дійсно вбиває. Люди зазнають фізичних травм, психологічних. Перебувають в умовах камерного утримання”, — каже чоловік.
Після відпочинку Олександр Гуділін планує повернутися до служби. Хоче працювати психологом, бо має фахову освіту.
