Автор 12:15 Війна

Втрата ноги – не вирок: історія воїна, який після важкого поранення будує нове життя

“Противник змусив мене стати військовим і захищати свій дім”: Сергій Бабич долучився до війська ще у 2014 році. У 22 роки боєць боронив Луганщину і Донеччину. Проте, на початку повномасштабного вторгення, коли йому було 33 роки, чоловіку довелося захищати рідну домівку на Київщині. Торік військовий отримав аж 3 поранення. Останнє було найважчим.

Під час виходу з нині окупованого Вугледару Сергій рухався на квадроциклі, коли раптово наїхав на міну. Вибух спричинив тяжкі поранення, і три дні він провів у комі в запорізькій лікарні, де медики боролися за його життя. Опритомнів уже в Дніпрі – саме там і дізнався, що втратив ногу. Перше, що зробив після цього – почав телефонувати дружині, яка весь цей час безрезультатно шукала його.

“У мене був шок, бо останнє, що я пам’ятаю це те, що на операційному столі у мене ще була нога, а тут прокинувся і ситуація зовсім інша. Дзвінок дружині – це те, що дало мені сили рухатися далі, адже вона сказала тоді спокійним голос: я їду до тебе”, — ділиться Сергій.

Нині Сергій переїхав в соціальне житло для пацієнтів, потроху вчиться жити наново і проводить якомога більше часу із коханою. Після реабілітації найбільше мріє про спокійне життя. “Втрата ноги – це не страшно. Можна поставити класний протез, бігати і далі жити”, – додає захисник.

Читайте також:
Знайомство Інни та Олега відбулося під час спільного чергування у «Пункті незламності». Вона — поліцейська. Він — рятувальник. Працюючи разом і з часом вони зрозуміли, що не уявляють життя одне без одного. Проте, війна не оминула їхню родину, під час служби Олег потрапив під удар керованої авіабомби.

Покинуту господарями собаку із багатостраждального Покровська врятували поліцейські “Білі янголи”, які займаються евакуацією з зони бойових дій.

Visited 38 times, 1 visit(s) today
Close Search Window