Вона втратила чоловіка на фронті, мати – на “Азовсталі”. Волонтерка Ірина Шматко допомагає війську ще з 2014 року. Саме тоді вона й познайомилася зі своїм коханим. Нині ж жінка сама виховує їх 4 спільних дітей.
“В один з моментів ми з Сашком просто потоваришували. Це дивно було, але я його стригла і мені здалося, що у нього негарна борода, я її йому зіпсувала. Вже потім я дізналася, що він мене хотів просто вбити, бо він її довго відпускав і йому довелося її поголити”, — згадала жінка.
1 квітня 2015 року вони одружилися. Тоді Ірина була вагітна первістком. Згодом вона народила доньку, потім сина. А у 2023 році у пари з’явилася на світ четверта дитина. За кілька днів до того, як Олександр загинув. Ірина розповідає, в один з днів захисник разом з побратимами потрапив під обстріл, йому вдалося врятувати трьох бійців. Наступного дня, Олександр загинув від снаряду, який скинули росіяни з дрона.
“Ми більше не планували мати дітей, але почалася повномаштабна війна, загинула моя мама на “Азовсталі”… Ми з чоловіком порізно, але думали про те, щоб народити ще одну дитину. Хотіли назвати її Зоряна, на честь моєї мами, це був її позивний”, — говорить Ірина.
Жінка розповідає, у 2017 році її мати вступила до лав “Азову”. Жінка була перукаркою у Маріуполі, тож части стригла бійців. А в один момент захотіла служити разом із ними. 15 квітня мати Ірини загинула на “Азовсталі”. Всередину прилетіли бомба вагою у три тонни. Батько жінки, також військовий, потрапив з Маріуполя у полон. Він повернувся у вересні 2022 року.
Нині жінка й досі волонтерить. Збирає на автівки та різні прилади для захисників. Коли сил вже зовсім немає, каже, у снах до неї приходить коханий.
“Ми з ним спілкуємося, можемо десь гуляти, в кафе сидіти. Останній раз ми з ним бачилися в Маріуполі уві сні. Тоді Маріуполь знову став українським, і ми відпочивали на березі Азовського моря”, — ділиться Ірина.
