“Я мала вижити, щоб знов обійняти свою дитину”, — Наталія Мануїлова. Жінка 31 травня повернулась на Батьківщину після місяців полону в Росії. Наталія керувала їдальнею, бувши сержантом ОЗСП «Азов». Продовжувала працювати навіть під час бомбардувань, коли бойові дії перенеслись на “Азовсталь”.
Під час команди негайної евакуації жінок з меткомбінату, Наталія негайно вирушила до свого сина. “Якось уранці до нашого помешкання вдерлися російські військові, – згадує вона. – Одягнули мішка на голову, скрутили руки та відвезли до Донецького СІЗО. І знов хвилювання за дитину, знов невідомість про його долю”, — згадує жінка.
Дитину Наталії родичі змогли вивезти з окупованої території. Тим часом у російській неволі жінка провела 27 місяців, її тримали у клітці, вона бачила страждання наших полонених під час катувань.
І тільки після обміну жінка нарешті побачилась із рідним сином. Хлопець же весь цей час фільмував своє життя, щоб показати мамі після її повернення, щоби бодай так надолужити втрачені роки.
