“Бабусю, а ти точно не помреш, ти мене не залишиш?”, — говорить своїй бабусі 10-річний Дмитро. Батько хлопчика вже як півтора року у російській неволі, а матір загинула у 2022 під час ворожого обстрілу у Чернігові.
“Доньки вже не повернеш, доньки вже немає, але ж хочу, щоб у внука хоча б тато був. Тому ми робимо все можливе”, — говорить бабуся Дмитра Марія Деревянко.
Жінка каже, 16 березня 2022 року її дочка пішла містом, щоб знайти продукти для сім’ї. “Попрощалася з нами, сказала: «Мам, бережи Діму. Дімо, слухайся бабусю». Пішла, ще розвернулася, рукою так помахала: “Пока-пока, я скоро буду”.
Згодом розпочався сильний обстріл, тоді дочка Марії сховалась з рештою людей до сховища, а коли вийшла, росіяни повторно відкрили вогонь. “Поряд десь був приліт і попадали всі, але не піднялась лише вона”, —каже Марія.
Батько Діми Роман Терентьєв пішов служити до 32-ї окремої механізованої бригади у лютому 2023 року. А влітку зник безвісти на Куп’янському напрямку, розповіла Марія.
“Десь пів року у нього такі страхи були. Він постійно мене обіймав за руку, постійно притискався і весь час запитував: “Бабусю, а ти точно не помреш, ти мене не залишиш?”, — розповідає бабуся про те, як Дмитро переживає втрату та розлуку з батьком.
За деякий час, каже Марія, вона побачила фото та відеопідтвердження, що її зять у полоні. Торік у грудні у Міжнародному комітеті Червоного Хреста цю інформацію підтвердили. У березні 2024-го мати Романа отримала офіційного листа.
Наразі Діма разом з бабусею передали Роману листа через Національне інформаційне бюро. “Написав: «Папочка, я тебя очень сильно люблю, я скучаю, жду тебя”. Ми так і не знаємо, чи дійшов той лист до нього, чи ні”.
Читайте також:
▪️“Не міг повірити, що я можу ходити по вільній землі”, — говорить Олександр, який два роки був ув’язнений в російському полоні. Разом зі своїм батьком велику війну вони зустріли обороняючи Маріуполь. Розлучились, коли потрапили в російську неволю. Знов зустрілись тільки після обміну тільки через два роки.
▪️“Якщо ми захищаємо Україну, то ми захищаємо і Європу”, — пояснює своє рішення приїхати до України та воювати проти загарбників 28-річний Брандон Ніколя з Франції.
